Дерев'яний кузов

На початку XX століття в автомобільній промисловості для обробки кузова використовувалися дерев'яні панелі. Надалі вони виявилися економічно невигідними, проте довгий час і в Росії, і в США виготовлялися машини з дерев'яною кузовною обробкою. В американському автопромі - це моделі Ford, а в російському – "Москвич-400-421".

Кузов з алюмінію

На зміну дерев'яним панелям у світовому автопромі прийшли алюмінієві. Довгий час цей матеріал залишався найбільш поширеним при кузовній обробці машин. За оцінками фахівців, алюміній досить стійкий до корозії та набагато легше стали.

Кузов зі склопластику

Наступним щаблем кузовної трансформації стало виготовлення автозапчастин зі склопластику – дешевого, легкого порівняно з іншими металами та стійкого до корозії матеріалу. Довгий час автоконцерн General Motors використав його у своєму виробництві. Одна з популярних моделей концерну, Chevrolet Corvette, мала міцний склопластиковий кузов. Однак надалі від цього матеріалу довелося відмовитись.

Кузов із фенопласту

Німецькі автовиробники зробили свій внесок у вдосконалення кузовного оздоблення. Замість склопластику у Німеччині почали використовувати фенопласт. Його отримували із фенолформальдегідної смоли, армованої відходами бавовняного виробництва. У такий спосіб на світ з'явився знаменитий німецький «Трабант», термін служби якого виявився досить тривалим.

Вуглепластиковий кузов

Новим словом у світовому автопромі стала поява вуглепластикових комплектуючих. Це легкий і міцний матеріал, але важко конкурувати зі сталевими панелями у фінансовому питанні. Кузовне оздоблення з вуглепластику обходиться набагато дорожче за сталевий. Окрім цього, цей матеріал не призначений для масового попиту. Вуглепластик розрахований на індивідуальне виробництво та найбільше підходить для випуску спортивних автомобілів.